Ἀριθμ. Πρωτ. 1338
+ Β Α Ρ Θ Ο Λ Ο Μ Α Ι Ο Σ
ΕΛΕΩι ΘΕΟΥ
ΑΡΧΙΕΠΙΣΚΟΠΟΣ ΚΩΝΣΤΑΝΤΙΝΟΥΠΟΛΕΩΣ – ΝΕΑΣ ΡΩΜΗΣ
ΚΑΙ ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟΣ ΠΑΤΡΙΑΡΧΗΣ
ΠΑΝΤΙ Τῼ ΠΛΗΡΩΜΑΤΙ ΤΗΣ ΕΚΚΛΗΣΙΑΣ
ΧΑΡΙΝ, ΕΙΡΗΝΗΝ ΚΑΙ ΕΛΕΟΣ ΠΑΡΑ ΤΟΥ ΕΝ ΒΗΘΛΕΕΜ ΓΕΝΝΗΘΕΝΤΟΣ ΣΩΤΗΡΟΣ ΧΡΙΣΤΟΥ
Μέσα εἰς τὴν ἀνὰ τὸν κόσμον ἐπικρατοῦσαν τελευταίως σκοτεινὴν ἀτμόσφαιραν τῆς σοβούσης ποικίλης κρίσεως, οἰκονομικῆς, κοινωνικῆς, ἠθικῆς καί, κυρίως, πνευματικῆς, ἡ ὁποία πολὺν θυμόν, πολλὴν πικρίαν, πολλὴν σύγχυσιν, πολλὴν ἀγωνίαν, πολὺ ἄγχος, πολλὴν ἀπογοήτευσιν καὶ πολὺν φόβον διὰ τὴν αὔριον προξενεῖ εἰς τοὺς ἀνθρώπους, γλυκεῖα ἀκούεται ἡ φωνὴ τῆς Ἐκκλησίας:
«Δεῦτε, πιστοί, ἐπαρθῶμεν ἐνθέως καὶ κατίδωμεν συγκατάβασιν θεϊκὴν ἄνωθεν ἐν Βηθλεὲμ πρὸς ἡμᾶς ἐμφανῶς...»
(Ἰδιόμελον ΣΤ΄ Ὥρας Χριστουγέννων).
Πίστις ἀκλόνητος τῶν Χριστιανῶν εἶναι ὅτι ὁ Θεὸς δὲν παρακολουθεῖ ἀφ’ ὑψηλοῦ καὶ ἀδιαφόρως τὴν πορείαν τοῦ κατ’ εἰκόνα καὶ ὁμοίωσίν Του ὑπὸ τοῦ ἰδίου, αὐτοπροσώπως, πλασθέντος ἀνθρώπου. Τούτου ἕνεκα καὶ ἡ ἐνανθρώπησις τοῦ Μονογενοῦς Υἱοῦ καὶ Λόγου Του ἦτο ἀπ’ ἀρχῆς ἡ «εὐδοκία» Του, τὸ πρώτιστον θέλημά Του, ἡ «προαιώνιος βουλή» Του. Νὰ ἀναλάβῃ ὁ Ἴδιος, ἐξ ὑπερβολῆς ἀγάπης, τὴν ἀνθρωπίνην φύσιν ποὺ ἔπλασε, καὶ νὰ τὴν καταστήσῃ «θείας φύσεως κοινωνόν» (Β΄ Πέτρ. 1: 4). Καὶ τοῦτο, πρὸ τῆς πτώσεως τῶν Πρωτοπλάστων, πρὸ καὶ αὐτῆς τῆς πλάσεώς των! Μετὰ τὴν πτῶσιν τῶν Πρωτοπλάστων, ἡ «προαιώνιος βουλὴ» τῆς Σαρκώσεως περιέλαβε τὸν Σταυρόν, τὸ Ἄχραντον Πάθος, τὸν Ζωοποιὸν Θάνατον, τὴν εἰς Ἅιδου Κάθοδον, τὴν Τριήμερον Ἔγερσιν, ὥστε ἡ παρείσακτος ἁμαρτία, ποὺ ἐδηλητηρίασε τὰ πάντα, καὶ ὁ λαθρεπιβάτης τῆς ζωῆς θάνατος νὰ τεθοῦν τελείως καὶ ὁριστικῶς ἐκποδών, καὶ ὁ ἄνθρωπος νὰ ἀπολαύσῃ ἀκεραίαν τὴν Πατρικὴν κληρονομίαν τῆς αἰωνιότητος.
Ἀλλ’ ἡ θεϊκὴ συγκατάβασις τῶν Χριστουγέννων δὲν περιορίζεται μόνον εἰς τὰ τῆς αἰωνιότητος. Ἀφορᾷ καὶ εἰς τὰ τῆς ἐπὶ γῆς πορείας ἡμῶν. Ὁ Χριστὸς ἦλθεν εἰς τὸν κόσμον διὰ νὰ εὐαγγελισθῇ τὴν Βασιλείαν τῶν Οὐρανῶν καὶ νὰ μᾶς εἰσαγάγῃ εἰς αὐτήν, ἀλλ’ ἦλθεν ἐπίσης εὐεργετῶν καὶ ἰώμενος τὴν ἀνθρωπίνην ἀσθένειαν. Ἐχόρτασε θαυματουργικῶς κατ’ ἐπανάληψιν τὰ πλήθη τῶν ἀκροατῶν τοῦ λόγου Του, ἐκαθάρισε λεπρούς, ἐστερέωσε παραλύτους, ἐχάρισε τὸ φῶς εἰς τυφλούς, τὴν ἀκοὴν εἰς κωφοὺς καὶ τὴν ὁμιλίαν εἰς ἀλάλους, ἀπήλλαξε δαιμονισμένους ἀπὸ τὰ ἀκάθαρτα πνεύματα, ἀνέστησε νεκρούς, ὑπεστήριξε τὸ δίκαιον τῶν ἀδικουμένων καὶ λησμονημένων, ἐστηλίτευσε τὸν ἀθέμιτον πλουτισμόν, τὴν πρὸς τοὺς πτωχοὺς ἀσπλαγχνίαν, τὴν ὑποκρισίαν καὶ τὴν «ὕβριν» εἰς τὰς ἀνθρωπίνας σχέσεις, ἔδωκεν ἑαυτὸν ὑπόδειγμα ἐθελουσίου κενωτικῆς χάριν τῶν ἄλλων θυσίας! Ἴσως ἡ διάστασις αὕτη τοῦ μηνύματος τῆς θείας ἐνανθρωπήσεως πρέπει νὰ προσεχθῇ περισσότερον κατὰ τὰ σημερινὰ Χριστούγεννα. Πολλοὶ συνάνθρωποι καὶ συγχριστιανοὶ δοκιμάζουν φοβερὸν πειρασμὸν ἐκ τῆς σοβούσης κρίσεως. Εἶναι ἀναρίθμητοι αἱ στρατιαὶ τῶν ἀνέργων, τῶν νεοπτώχων, τῶν ἀστέγων, τῶν νέων μὲ τὰ «ψαλιδισμένα ὄνειρα». Ἀλλά, Βηθλεὲμ ἑρμηνεύεται «Οἶκος Ἄρτου»! Χρεωστοῦμεν, λοιπόν, οἱ πιστοὶ εἰς πάντας τοὺς ἐμπεριστάτους ἀδελφοὺς ὄχι μόνον τὸν «Ἐπιούσιον Ἄρτον», δηλαδὴ τὸν Χριστόν, ὁ Ὁποῖος εὑρίσκεται ἐσπαργανωμένος εἰς τὴν πενιχρὰν φάτνην τῆς Βηθλεέμ, ἀλλὰ καὶ τὸν καθημερινὸν ἐπιτραπέζιον ἄρτον τῆς ἐπιβιώσεως, καὶ ὅλα τὰ «ἐπιτήδεια τοῦ σώματος» (Ἰακ. 2: 16). Εἶναι ἡ ὥρα τῆς πρακτικῆς ἐφαρμογῆς τοῦ Εὐαγγελίου, ἐν ὑψηλῷ αἰσθήματι εὐθύνης! Ἡ ὥρα, κατὰ τὴν ὁποίαν ἀκούεται ἐντονώτερος καὶ ἀπαιτητικώτερος ὁ ἀποστολικὸς λόγος: «Δεῖξον μοι τὴν πίστιν σου ἐκ τῶν ἔργων σου» (Ἰακ. 2: 18)! Ὁ καιρός, δηλ. ἡ εὐκαιρία, νὰ «ἐπαρθῶμεν ἐνθέως» εἰς τὸ ὕψος τῆς οἰκειούσης ἡμᾶς μὲ τὸν Θεὸν βασιλικῆς ἀρετῆς τῆς Ἀγάπης.
Ταῦτα ἀπὸ τῆς ἁγίας καὶ μαρτυρικῆς καθέδρας τῆς Ἐκκλησίας τῶν τοῦ Χριστοῦ Πενήτων εὐαγγελιζόμενοι πρὸς τὰ ἀνὰ τὸν κόσμον τέκνα τοῦ Οἰκουμενικοῦ Πατριαρχείου, ἐπικαλούμεθα ἐπὶ πάντας τὴν θεϊκὴν συγκατάβασιν, τὸ ἄπειρον ἔλεος, τὴν εἰρήνην καὶ τὴν χάριν τοῦ δι’ ἡμᾶς ἐκ Πνεύματος Ἁγίου καὶ Μαρίας τῆς Παρθένου ἐνανθρωπήσαντος Μονογενοῦς Υἱοῦ καὶ Λόγου τοῦ Θεοῦ, Ὧι ἡ δόξα, τὸ κράτος, ἡ τιμὴ καὶ ἡ προσκύνησις, σὺν Πατρὶ καὶ Πνεύματι, εἰς τοὺς αἰῶνας τῶν αἰώνων. Ἀμήν.
Φανάριον, Χριστούγεννα ,βι’
+ Ὁ Κωνσταντινουπόλεως Βαρθολομαῖος
Διάπυρος πρὸς Θεὸν εὐχέτης πάντων ὑμῶν
Γ Ε Ρ Μ Α Ν Ι Κ Α
+ B A R T H O L O M A I O S
durch Gottes Erbarmen Erzbischof von Konstantinopel, dem Neuen Rom,
und Ökumenischer Patriarch
allem Volk der Kirche Gnade, Friede und Erbarmen
von Christus, unserem in Bethlehem geborenen Erlöser
Geliebte Brüder im geistlichen Dienst, liebe Kinder im Herrn,
inmitten der finsteren Atmosphäre der in letzter Zeit weltweit herrschenden Krise, welche die Wirtschaft, die Gesellschaft, die Moral und vor allem den Geist betrifft, die soviel Wut, Verbitterung, Verwirrung, Besorgnis, Furcht, Enttäuschung und Zukunftsangst hervorruft, vernehmen wir die wohltuende Stimme der Kirche:
Kommt, Gläubige, lasst uns gottergriffen erhoben werden;
lasst uns schauen, wie Gott sichtbar in Bethlehem
aus der Höhe zu uns herabsteigt …“
(Idiomelon der Sext von Weihnachten)
Es ist der unerschütterliche Glaube der Christen, dass Gott den Weg des nach seinem Bild und Gleichnis von ihm selbst persönlich geschaffenen Menschen nicht von oben herab und teilnahmslos verfolgt. Darum war auch die Menschwerdung seines eingeborenen Sohnes und Wortes von Anbeginn sein „Wohlgefallen“, sein vorrangiger Wille, sein „vorewiger Ratschluss“. Dieser Wille besteht darin, aus dem Übermaß seiner Liebe die von ihm erschaffene menschliche Natur selbst anzunehmen und sie so zu befähigen, „göttlichen Wesens teilhaft“ (2 Petr 1,4) zu werden; und das noch vor dem Fall der Stammeltern, ja noch vor ihrer Erschaffung. Nach dem Fall der Stammeltern schloss der „vorewige Ratschluss“ mit der Fleischwerdung zugleich auch das Kreuz ein, das makellose Leiden, den lebenschaffenden Tod, den Abstieg in den Hades und die Auferstehung nach drei Tagen, so dass die unmerklich eingetretene Sünde, die alles vergiftet hat, und der Tod, der sich heimlich zum Leben gesellt hatte, gänzlich und endgültig beseitigt würden und der Mensch das väterliche Erbe der Ewigkeit uneingeschränkt genießen könne.
Jedoch lässt sich die göttliche Herabkunft von Weihnachten nicht auf die ewigen Dinge beschränken. Sie betrifft auch all das, was mit unserem Weg auf Erden zusammenhängt. Christus ist in die Welt gekommen, um das Reich der Himmel zu verkünden und uns in dieses einzuführen, er ist aber auch gekommen, Wohltaten zu erweisen und die Schwachheit des Menschen zu heilen. Er hat mehrmals auf wunderbare Weise die Scharen der Hörer seines Wortes gesättigt, Aussätzige vom Aussatz gereinigt, Gelähmte aufgerichtet, Blinden das Augenlicht, Tauben das Gehör und Stummen die Sprache geschenkt; er hat die Besessenen von unreinen Geistern befreit, Tote auferstehen lassen; denen, die Unrecht erlitten hatten, und den Vergessenen hat er zu ihrem Recht verholfen; er hat die widerrechtliche Bereicherung, die Unbarmherzigkeit gegenüber den Armen, die Heuchelei und die Willkür in den menschlichen Beziehungen gebrandmarkt; er hat sich selbst als Vorbild freiwilliger, sich selbst nicht schonender Opferbereitschaft um des Nächsten willen hingegeben.
Vielleicht verdient diese Dimension der Botschaft von der Menschwerdung Gottes am heutigen Weihnachtstag eine größere Beachtung? Viele Mitmenschen und Mitchristen werden von der gegenwärtigen Krise sehr schwer geprüft. Unermesslich sind die Scharen der Arbeitslosen, der Verarmten, der Obdachlosen und der Jugendlichen, die um ihre Träume gebracht sind. Doch „Bethlehem“ heißt „Haus des Brotes“! Wir Gläubigen schulden also allen Brüdern in Not nicht nur das „wesentliche Brot“, also Christus, der zu Bethlehem in Windeln gewickelt in einer Krippe liegt, sondern auch das tägliche Brot, welches das Überleben sichert, und alles, „was sie zum Leben brauchen“ (Jak 2,16). Jetzt ist die Stunde gekommen, das Evangelium im Bewusstsein der großen Verantwortung, die wir haben, in die Tat umzusetzen! Es ist die Stunde, das Wort des Apostels: „Zeig mir Deinen Glauben ohne die Werke, und ich zeige dir meinen Glauben aufgrund der Werke“ (Jak 2,18) in seiner tiefen Bedeutung und in seinem grundsätzlichen Anspruch neu zu hören. Dies also ist der Moment, „sich gottergriffen“ zur Höhe der Tugend der Liebe „erheben zu lassen“, die uns mit Gott vertraut macht. .
Dieses verkündigen wir den Kindern des Ökumenischen Patriarchates in der ganzen Welt vom durch das Martyrium geprüften Sitz der Kirche der Armen Christi. Auf alle rufen wir die göttliche Entäußerung, das unermessliche Erbarmen, den Frieden und die Gnade des für uns aus dem Heiligen Geist und der Jungfrau Maria Mensch gewordenen eingeborenen Sohnes und Wortes Gottes herab. Ihm sei die Herrlichkeit, die Macht, die Ehre und die Anbetung samt dem Vater und dem Heiligen Geist in Ewigkeit. Amen.
Phanar, Weihnachten 2010
+ Bartholomaios von Konstantinopel,
euer aller inständiger Fürbitter bei Gott
Α Γ Γ Λ Ι Κ Α
+ BARTHOLOMEW
By the Mercy of God Archbishop of Constantinople-New Rome
and Ecumenical Patriarch
To the Plenitude of the Church
Grace, Peace and Mercy from the Savior Christ Born in Bethlehem
Beloved brother concelebrants and blessed children in the Lord,
Within the somber atmosphere that recently prevails throughout the world with the diverse affliction of the financial, social, moral and especially spiritual crisis, which has created increasing frustration, bitterness, confusion, anxiety, disappointment and fear among many people with regard to the future, the voice of the Church sounds sweet:
Come, O faithful, let us raise our minds to things divine and behold the heavenly condescension that has appeared to us from above in Bethlehem …
(Hymn from the 6th Hour, Christmas)
The unshakeable belief of Christians is that God does not simply or indifferently observe from above the journey of humanity, which He has personally created according to His image and likeness. This is why the incarnation of His only-begotten Son and Word was from the very beginning His “good will,” His original intention. His “pre-eternal will” was precisely to assume in His person, in an act of extreme love, the human nature that He created in order to render it “a participant of divine nature.” (2 Peter 1.4) Indeed, God willed this prior to the “fall” of Adam and Eve, even before their very creation! Following the “fall” of Adam and Eve, the “pre-eternal will” of the Incarnation embraced the Cross, the Sacred Passion, the Life-giving Death, the Descent into Hades, and the Resurrection after three days. In this way, the sin that infiltrated human nature thereby infecting everything and the death that surreptitiously penetrated life were completely and definitively dispelled, while humanity was able to enjoy the fullness of the Paternal and eternal heritage.
However, the divine condescension of Christmas is not restricted to things related to eternity. It also includes things related to our earthly journey. Christ came into the world in order to spread the good news of the Kingdom of Heaven and to initiate us into this Kingdom. Yet, He also came in order to help and heal human weakness. He miraculously and repeatedly fed the multitudes who listened to His word; He cleansed lepers; He supported paralytics; He granted light to the blind, hearing to the deaf and speech to the dumb; He delivered the demonized of impure spirits, resurrected the dead, supported the rights of the oppressed and abandoned; He condemned illegal wealth, heartlessness to the poor, hypocrisy and “hubris” in human relations; He offered Himself as an example of voluntary self-emptying sacrifice for the sake of others!
Perhaps this dimension of the message of divine incarnation should be particularly emphasized this year. Many of our friends and colleagues are experiencing terrible trials from the current crisis. There are countless numbers of unemployed, nouveau poor, homeless, young people with “cropped” dreams. Nevertheless, Bethlehem is translated as a “House of Bread!” Therefore, as faithful Christians, we owe all of our troubled brothers and sisters not only the “essential bread” – that is to say, Christ, who lies in swaddling clothes in the simple manger of Bethlehem – but also the daily tangible bread of survival and all that “pertains to the bodily needs.” (James 2.16) Now is the time for a practical application of the Gospel message with a dignified sense of responsibility! Now is the time for a clear and exact implementation of the words of the Apostle: “Show me your faith with works!” (James 2.18) Now is the time and the opportunity for us “to raise our minds to things divine” to the height of the royal virtue of Love, which brings us closer to God.
This is what we proclaim to all the children of the Ecumenical Patriarchate from this sacred and martyric See, the Church of the Poor of Christ, and we invoke upon all of you the divine condescension and the boundless mercy, as well as the peace and grace of the Only-Begotten Son and Word of God, who for our sake was incarnate of the Holy Spirit and the Virgin Mary. To Him belong the glory, power, honor and worship, with the Father and the Spirit, to the ages of ages. Amen.
At the Phanar, Holy Christmas 2010
+BARTHOLOMEW of Constantinople
Your fervent intercessor before God
Γ Α Λ Λ Ι Κ Α
† BARTHOLOMAIOS
PAR LA GRÂCE DE DIEU ARCHEVÊQUE
DE CONSTANTINOPLE-NOUVELLE ROME,
ET PATRIARCHE ŒCUMÉNIQUE,
À TOUT LE PLÉRÔME DE L’ÉGLISE
GRÂCE, PAIX ET MISÉRICORDE DU CHRIST SAUVEUR NÉ À BETHLÉEM
Frères concélébrants bien-aimés et enfants bénis dans le Seigneur,
Dans l’atmosphère sombre sévissant dernièrement dans le monde, due à la grave crise économique, sociale, morale et, surtout, spirituelle qui cause à l’humanité beaucoup d’exaspération, d’amertume, de confusion, d’angoisse, de stress, de déception et de peur pour le lendemain, on entend la voix douce de l’Église :
Venez, fidèles, élevons nos âmes vers Dieu
et contemplons depuis le ciel
sa divine descente vers nous
pour se manifester dans la ville de Bethléem (…)
(Sexte, Stichère, t. 1 Office des grandes Heures de Noël
Les chrétiens ont la foi inébranlable que Dieu n’observe pas d’en haut ni avec indifférence le progrès de l’homme créé par Lui à son image et à sa ressemblance. C’est pourquoi, l’incarnation de son Fils unique et Verbe était d’emblée son « dessein bienveillant », sa volonté première, sa « volonté éternelle ». Prendre lui-même en charge, par amour débordant, la nature humaine qu’il avait créée et la faire « entrer en communion avec la nature divine » (I P 1, 4). Et cela, avant même la chute des premiers-nés, avant même leur création ! Après la chute des premiers-nés, « la volonté éternelle » de l’Incarnation a compris la croix, la passion immaculée, la mort vivifiante, la descente à l’enfer, la résurrection après trois jours, pour que le péché intrus qui empoisonnait tout, et la mort passagère clandestine de la vie, soient complètement et définitivement bannis et pour que l’homme jouisse intégralement de l’héritage paternel de l’éternité.
Cependant, la descente divine de Noël ne se limite pas uniquement aux questions d’éternité. Elle concerne aussi les choses de notre marche sur terre. Christ est venu dans le monde pour annoncer le royaume des cieux et pour nous y introduire, mais il est venu aussi pour sauver et guérir la maladie humaine. À maintes reprises, il a merveilleusement rassasié de Sa parole les foules de ses auditeurs ; il a purifié des lépreux, il a mis sur pied des paralytiques, il a donné la vue à des aveugles, l’ouïe à des sourds et la parole à des muets ; il a libéré des possédés par des esprits impurs ; il a ressuscité des morts ; il a défendu le droit des victimes d’injustice et des oubliés ; il a dénoncé l’enrichissement illégitime, le manque de charité envers les pauvres, l’hypocrisie et l’« outrance » dans les relations humaines ; il s’est donné en exemple de dépouillement de soi, de sacrifice volontaire pour les autres ! Ce Noël, nous devons peut-être prêter plus d’attention à cet aspect du message émanant de la divine Incarnation. Nombreux de nos semblables et de nos coreligionnaires sont durement éprouvés à cause de la crise qui sévit. D’innombrables foules de chômeurs, de nouveaux pauvres, de sans-abri, de jeunes aux « espoirs déçus ». Mais Bethléem se traduit par « maison de pain » ! Or, nous, les fidèles, devons à tous nos frères en proie aux difficultés non seulement le « pain de ce jour », c’est-à-dire Christ, Qui se trouve emmailloté dans l’humble crèche de Bethléem, mais aussi le pain quotidien pour survivre et de quoi subsister (Jc 2, 16). C’est le moment de pratiquer l’Évangile, dans un sens élevé de responsabilité ! C’est le moment où la parole apostolique se fait entendre plus forte et plus exigeante : « prouve-moi ta foi par tes œuvres ! » (cf. Jn 2, 18). C’est le moment, c’est-à-dire l’occasion, « d’élever nos âmes vers Dieu » à la hauteur de la vertu royale de l’amour qui nous rend proches de Dieu.
Annonçant tout cela depuis le siège de l’Église martyre des pauvres du Christ à tous les enfants bien-aimés du Patriarcat œcuménique, de par le monde, nous invoquons sur tous la condescendance divine, l’infinie miséricorde, paix et grâce du Fils unique et Verbe de Dieu qui pour nous s’est fait homme, prenant chair en l’Esprit saint de la Vierge Marie, à Qui appartiennent gloire, puissance, honneur et adoration, avec le Père et le saint Esprit, dans les siècles des siècles. Amen.
Du Phanar, Noël 2010.
† Bartholomaios de Constantinople
fervent intercesseur de vous tous en Dieu
Ρ Ω Σ Ι Κ Α
ВАРФОЛОМЕЙ
МИЛОСТИЮ БОЖИЕЙ АРХИЕПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСКИЙ - НОВОГО РИМА
И ВСЕЛЕНСКИЙ ПАТРИАРХ
ВСЕЙ ПОЛНОТЕ ЦЕРКВИ
БЛАГОДАТЬ, МИР И МИЛОСТЬ РОДИВШЕГОСЯ В ВИФЛЕЕМЕ СПАСА НАШЕГО ИИСУСА
Возлюбленные братья сослужители и благословенные чада о Господи,
В этой хмурой атмосфере, которая царит в мире и была создана финансовым, социальным, моральным и, особенно, духовным кризисом, вызывающим у людей гнев, горечь, замешательство и большой страх за завтрашний день, сладко звучит голос Церкви:
«Приидите, верни, восведемся Божественне и видим схождение Божественное свыше, в Вифлееме к нам явление» (Тропарь Шестого Часа, Рождество Христово).
Христиане твердо верят в то, что Бог не следит «свысока» за развитием человека, созданного по Его образу и подобию. Поэтому и вочеловечение Его Единородного Сына и Слова изначально являлось проявлением Его намерения, Его желания и Его «предвечной воли». Как акт крайней любви, Самому принять сотворенную Им же человеческую природу и сделать ее «причастником Божеского естества» (Второе послание Петра, 1, 4). Еще до падения Первозданных, даже до их сотворения! После падения Первозданных «предвечная воля» Вочеловечения приняла Крест, Святые Страсти, Живоначальную смерть, Сошествие в Ад и Воскресение на третий день, для того, чтобы грех, ворвавшийся в человеческую природу и отравивший все, и смерть, проникшая тайком в человеческую жизнь, были, раз и на всегда, развеяны, а люди могли наслаждаться полнотой Отеческого наследия вечности.
Однако Божественная милость Рождества не ограничивается только вечностью. Она касается и того, что относится к нашему земному пути. Христос пришел в мир для того, чтобы благовествовать Царство Небесное и ввести нас в него. Он также пришел, чтобы помочь и излечить человеческую болезнь. Он неоднократно чудотворяя накормил тех, кто слушал Его; очистил прокаженных; поставил на ноги паралитиков; вернул зрение слепым, слух глухим и речь немым; изгнал нечистых духов; воскрес мертвых; защитил права бесправных и забытых; осудил незаконное богатство и бездушное отношение к бедным; лицемерие и скверномыслие в человеческих отношениях и стал примером добровольного самопожертвования ради других!
Наверно в это Рождество следует обратить особое внимание именно на эту сторону божественного воплощения. Нынешний кризис создает для множества людей, в том числе и для христиан, ужасное искушение. Нет числа армии безработных, «новых бедных», бездомных, молодых людей с разбитой мечтой. Однако слово Вифлеем переводится как «Хлебный Дом»! Поэтому мы, верующие, должны дать всем нашим страдающим братьям не только «Хлеб Насущный», т.е. Христа, который лежит завернутый в пеленках в простом вертепе, но и повседневный хлеб для выживания, а также все, что «потребное для тела» (Иаков, 2, 16). Теперь настало время для практического применения Евангелия с высоким чувством ответственности! Время, когда слово Апостола звучит более сильно и более требовательно: «покажу тебе веру мою из дел моих» (Иаков, 2, 18)! Настало время для нас подняться до уровня царского целомудрия любви, которая приближает нас к Богу.
Все это мы посылаем из святого и мученического престола Церкви ради Христа бедных всем чадам Вселенского Патриархата во всем мире, испрашивая для всех вас божие снисхождение, бесконечную милость, мир и благодать Единородного Сына Божьего, ради нас воплотившегося от Духа Святого и Девы Марии, Ему же подобает и слава, и держава, честь и поклонение, с Отцом и Духом во веки веков. Аминь.
Фанар, Рождество Христово 2010
† Патриарх Константинопольский Варфоломей
Пламенный о всех вас молитвенник к Богу
Ι Σ Π Α Ν Ι Κ Α
+ BARTOLOMÉ
POR LA MISERICORDIA DE DIOS
ARZOBISPO DE CONSTANTINOPLA-NUEVA ROMA
Y PATRIARCA ECUMÉNICO
A TODO EL PLEROMA DE LA IGLESIA
LA GRACIA LA PAZ Y LA MISERICORDIA DEL SALVADOR CRISTO
NACIDO EN BELÉN
Queridos hermanos concelebrantes y benditos hijos en el Señor,
Dentro de la oscura atmósfera de la profunda y heterogénea crisis que se cierne últimamente en todo el mundo, de índole económica, social, moral y principalmente espiritual que produce en los hombres gran irritación, amargura, desconcierto, preocupación, tensión, desilusión y miedo, dulce se escucha la voz de la Iglesia:
“Venid, fieles, levantémonos con inspiración divina a fin de que contemplemos la condescendencia divina en Belén hacia nosotros de modo evidente…”
(Idiómelo de la VI hora de las Navidades)
Fe inquebrantable de los cristianos es que Dios no sigue desde arriba e indiferentemente la dirección del hombre creado por El personalmente y a su imagen y semejanza. Es por ello que la encarnación de su hijo unigénito y verbo fue desde el principio “Su Complacencia”, Su primigenia voluntad, “Su Voluntad Eterna”, es decir que asuma El mismo por amor sin medida la naturaleza humana que El creó a fin de que la constituya en “participante de la naturaleza divina” ( 2 Pe. 1:4) y esto, antes de la caída de los primeros creados, antes de su creación! Después de la caída de los primeros creados, la “voluntad eterna” de la encarnación incluyó la cruz, la purísima pasión, la muerte vivificadora, el descenso al hades, la Resurrección de los tres días, a fin de que el pecado inducido, que envenenaba todo y la muerte se anularan perfecta y finalmente, y el hombre disfrute íntegra la herencia paterna de la eternidad.
Sin embargo, la condescendencia divina de las Navidades no se limita solamente a las cosas de la eternidad. Tiene que ver también con las cosas de nuestro recorrido sobre la tierra. Cristo vino al mundo para dar la buena nueva del Reino de los Cielos y para introducirnos en éste, pero también vino para beneficiar y curar la debilidad humana. Satisfizo milagrosa y repetidamente a las multitudes que escuchaban su palabra, purificó leprosos, curó a paralíticos, dio la luz a ciegos, la escucha a sordos y el habla a mudos, liberó a los endemoniados de los espíritus inmundos , resucitó a muertos, apoyó el derecho de los que padecían injusticia y de los olvidados, condenó a las riquezas sin límite, la inclemencia hacia los pobres, la hipocresía y el “ultraje” en las relaciones humanas, se dio a si mismo como ejemplo de sacrificio voluntario y kenótico por los otros! Quizás ésta dimensión del mensaje de la divina encarnación debería ser tenido en cuenta aún más en éstas Navidades.
Muchos prójimos y cristianos padecen una gran tentación a causa de la profunda crisis. Son innumerables los ejércitos de desempleados, de los nuevos pobres, de los que no tienen techo, de jóvenes con “sueños postergados”. Sin embargo, Belén se interpreta como ”casa del pan”! Debemos, entonces, nosotros los fieles, a todos los hermanos necesitados, no solamente “el pan esencial”, es decir a Cristo, el cual se encuentra en pañales en el pesebre de Belén, sino también el pan material para sobrevivir y todo lo “necesario para el cuerpo” ( Stg. 2 : 16 ) . Es la hora de la ejecución práctica del Evangelio con un alto sentido de la responsabilidad! La hora en la cual se escucha de manera más sensible y demandante la palabra apostólica: “Muéstrame tu fe a través de tus obras” (Stg. 2 : 18)! El tiempo oportuno, es decir la posibilidad de que nos “levantemos con inspiración divina” a la altura de la virtud real del amor que nos une a Dios.
Habiendo proclamado todas éstas cosas desde la Cátedra martírica de la Iglesia de los pobres de Dios hacia todos los hijos en el mundo del Patriarcado Ecuménico, invocamos sobre todos la divina condescendencia, la inmensa misericordia, la paz y la gracia del Hijo unigénito y verbo de Dios encarnado del Espíritu Santo y de la Virgen, al cual sean la gloria, el poder, el honor y la prosternación, conjuntamente con el Padre y el Espíritu, por los siglos de los siglos. Amén.
Fanar, Navidades 2010.
+Bartolomé de Constantinopla
Ferviente suplicante hacia Dios de todos vosotros
Ο Υ Κ Ρ Α Ν Ι Κ Α
ВАРФОЛОМІЙ
МИЛІСТЮ БОЖОЮ,
АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ – НОВОГО РИМУ,
ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
УСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ
БЛАГОДАТЬ, МИР І МИЛІСТЬ ВІД ХРИСТА
СПАСИТЕЛЯ, ЩО НАРОДИВСЯ У ВИФЛЕЄМІ
Улюблені браття співслужителі і благословенні діти в Господі,
У похмуру атмосферу, яка панує останнім часом у всьому світі з різноманітними фінансовими, соціальними, моральними негараздами і особливо в період духовної кризи, які приводять до зростання розчарування, гіркоти, розгубленісті, тривоги, незадоволення і страху серед багатьох людей щодо майбутнього, обнадійливо звучить Голос Церкви:
Прийдіть, вірні, піднесімось духовно, і побачимо сходження Божественне з неба, і явлення нам у Вифлеємі...
(тропар шостого часу, Різдво)
Непохитність віри християн в тому, що Бог не просто байдуже спостерігає зверху за мандрівкою людства, що Він особисто за Своїм образом і подобою сотворив.Тому втілення Його Єдинородного Сина і Слова було проявом Його доброї волі, Його предвічним наміром. Його “предвічна воля” точно припускала в Його особі акт крайної любові, людську природу, яку Він сотворив з метою дати їй можливість бути “учасником божественної природи.” (2 Петрово 1:4) Справді, Бог знав заздалегіть про "падіння" Адама і Єви, ще до самого їхнього створення! Після "падіння" Адама і Єви, необхідне було Втілення Христа, Його Святі Страсті, Живоначальна Смерть, Зішестя в пекло і Воскресіння після трьох днів. Таким чином, гріх, що проник в людську природу з тим, щоб заражати все, і смерть, що потайки проникла в життя , повністю і остаточно розвіялися, а людство тепер спроможне в повній мірі насолоджуватися одвічною Батьківськію спадщиною.
Однак, божественна милість Різдва не обмежується майбутньою вічністю. Це також включає в себе речі, пов'язані з нашим земним шляхом. Христос прийшов у світ для того, щоб поширювати благу звістку про Царство Небесне і стати початком цього Царства для нас. Тим не менш, Він прийшов для того, щоб допомогти і зцілити людську слабкість. Він чудесно і неодноразово годував народ, що слухав його слова, він очищав прокажених; Він підтримував паралітиків; Він дарував світло сліпим, слух для глухих і мову німим, Він виганяв нечистих духів, воскрешав мертвих, підтримував покинутих і пригноблених; Він засуджував незаконні багатства, бездушність до бідних, лицемірство і зарозумілість у людських стосунках, Він став прикладом добровільного принесення Себе в жертву заради інших!
Можливо, цей аспект повідомлення Божественного втілення слід особливо підкреслити, в цьому році. Багато наших друзів і колег відчувають страшні випробування в нинішню кризу. Є безліч безробітних, “нових” бідних, бездомних, молодих людей з "обрізаними" мріями. Крім того, Вифлеєм перекладається як “Хлібна хата” .Тому ми, як віруючі християни, повинні турбуватися не тільки про “хліб насущний” для наших братів і сестер.
Тим самим - Христос, який лежить в пелюшках у простих яслах Вифлеєму - "є не тільки “насущним”, духовним, але і матеріальним хлібом тілесної потреби (Яків 2:16). Тепер настав час для практичного застосування Євангельської звістки з достойним почуттям відповідальності! Зараз настав час для чіткого і точного здійснення слова апостола: "покажи мені віру свою з діл твоїх!" (Яків 2,18) .Настав час і можливість для нас", щоб підняти наші уми, до Божественних речей", до царської висоти любові, яка наближає нас до Бога.
Це те, що ми проголошуємо, до всіх дітей Вселенського Патріархату, цього священного престолу мучеників, церкви бідних заради Христа, і ми закликаємо на всіх вас Божественне благословення і безмежну милість, а також мир і благодать Єдинородного Сина і Слова Божого, Який заради нас воплотився від Духа Святого і Діви Марії. Йому належать слава, влада, честь і поклоніння, з Отцем і Духом, на
віки віків. Амінь.
Фанар, Різдво Христове, 2010 р.
† Варфоломій Константинопольський
Палкий перед Богом молитвеник
Δεν υπάρχουν σχόλια:
Δημοσίευση σχολίου